Питання законного успадкування нерухомості все частіше турбує людей у нашій країні, адже мова йде про майно, яке має дуже високу вартість. Часто виникають різноманітні непорозуміння при визначенні спадкоємців, які можуть законно претендувати на майно, тому зараз ми розглянемо, хто може претендувати на спадщину крім зазначених у заповіті людей.
Основним спадкоємцем, зазвичай є вказана у заповіті особа. Однак виникають ситуації, в яких хтось з родичів людини, що склала заповіт, не згоден з таким рішення і проявляє бажання оскаржити текст заповіту. Тож хто може заявити про свої права на частину майна спадкодавця і як зробити це законним шляхом?
Хто вважається законним спадкоємцем?
Якщо людина склала заповіт і завірила документ у нотаріуса, всі спадкоємці повинні погодитися із зазначеному в документі порядку передачі спадщини, адже заповіт є офіційним документом, в якому вказані розпорядження спадкодавця. Відразу зазначимо, що спадкоємцем може бути не лише фізична, але й юридична особа. У ролі фізичної особи зазвичай виступає хтось з родичів або близьких людей, що не належать до родинного кола. Що стосується юридичної особи-спадкоємця, нею може бути держава, будь-яке підприємство або організація.
В цивільному кодексі України вказано, що окремі категорії громадян можуть скористатися правом претендувати на частину спадщини навіть коли вони не згадуються в тексті заповіту. Хто ж належить до таких громадян, які мають законне право на майно, що передається у спадщину?
Згідно статті 1241 Цивільного кодексу України, неповнолітні, малолітні та непрацездатні повнолітні діти спадкодавця мають право на успадкування своєї частки майна (нерухомості), яка цим дітям законно належить, навіть якщо вони не вказані в тексті заповіту. Крім цього, претендувати на частину майна може вдівець, вдова і батьки спадкодавця, якщо останні не можуть забезпечити себе за станом здоров’я і не здатні працювати. При цьому розмір частки спадщини визначається рішенням суду. Під час судового розгляду враховуються також відносини між відповідними спадкоємцями і спадкодавцем.
Визначення спадкоємців через суд
Якщо між спадкоємцями виникає конфлікт стосовно правильного розподілу успадкованої нерухомості, один із спадкоємців має право відмовитися від своєї частки майна або від всього майна, якщо він зазначений єдиним спадкоємцем у заповіті. Всі інші випадки, коли виникає необхідність заперечити заповіт, можуть розглядатися в суді. Для цього слід спочатку підготувати відповідні докази, які будуть різними залежно від конкретного випадку. Потрібно пам’ятати, що точка зору певної сторони в суді без надання вагомих доказів буде вважатись недостатньою підставою для винесення рішення на користь спадкоємця. Яке рішення прийме суд – буде залежати від наведених нижче фактів.
▼ Заповіт може бути складений в момент, коли людина не може керувати своїми діями, реально оцінити ситуацію та виявити власну волю. Щоб це підтвердити необхідне посмертне проведення судово-психіатричної експертизи. Однак навіть висновок експерта ще не означає прийняття безумовного рішення судом щодо визнання заповіту неправомірним. Суд враховує всі наявні докази загалом.
▼ Заповіт може бути складено людиною проти її волі внаслідок психічного або фізичного тиску на спадкодавця інших людей.
Крім цього, згідно частини 2 статті 1257 Цивільного кодексу України, дія заповіту може бути припинена або не вступити в силу. Заповіт буде визнано таким, що втратив правову силу, якщо було встановлено протиріччя між волевиявленням людини і текстом документу. При цьому може бути визнано недійсним увесь текст заповіту або його певну частину.
Строки оскарження заповіту спадкоємцями
Враховуючи статті 256, 257 та 261 Цивільного кодексу України, заповіт можна оскаржити протягом трьох років спеціальної або загальної позовної давності, що починається з моменту, в який людина могла довідатися (довідалась) про порушення своїх прав. В цей період особа має законну можливість звернутися в суд з метою оскарження заповіту загалом або його певної частини.